Велосипед як засіб пересування по місту

Повернутися

Велосипед як засіб пересування по місту

Велосипед став моїм улюбленим способом пересування по Києву десь у середині дев’яностих років.`Після перший кількох уклюжіх проб і помилок я загорівся велосипедним ентузіазмом. Незважаючи на те, що Київ далеко не саме придатне для цього захоплення місто. Мною відразу ж оволоділи почуття свободи і бадьорості. У той час у мене був старенький одношвидкісний велосипед, подарований мені батьками в далекому вісімдесят шостого році, на моє п’ятиріччя, але тоді для їзди по Києву, цього велосипеда мені здавалося більш ніж достатньо.

У той час моє життя майже повністю протікало в одному зі спальних районів міста Києва. Скоро я зрозумів, що велосипед дає мені можливість їздити по справах в робочий час та після навчання. А вечорами відвідувати дискотеки та інші заклади, якими як правило цікавиться молодь. Наявність велосипеда позбавляє від необхідності замовляти час від часу таксі або ж шукати найближчу станцію метро та хвилюватися чи не закриється воно до того як ви встигнете закінчити свої справи.

Розумію, що нічні клуби й велосипеди не зовсім уживаються в масовій свідомості. Але в Києві так багато всього цікавого можна почути і побачити. До того ж, я виявив, що коли є необхідність швидко переміститися з однієї точки вечірнього або нічного міста в іншу, можна сміливо покластися на велосипед. Таким чином я став велосипедистом. Навіть незважаючи на те, що мій двоколісний друг деяким чином знижував мій статус в очах оточуючих мене людей, до того ж вічно повторявших мені, що ні за які гроші не піддали б себе такій страшній небезпеці. У той час дуже мало хто їздив по місту на велосипеді і автомобілісти ще не звикли ділити вулиці з велосипедистами, а тому постійно підрізали нас або ж виштовхували на узбіччя навіть набагато частіше ніж тепер.

Якби я тоді був старше, то напевно оцінив би їзду на велосипеді як відмінний спосіб підтримувати гарну фізичну форму, але в той час це не приходило в голову і мені просто дуже подобалося їздити по брудних вулицях з розбитими дорогами.

Наприкінці дев’яностих відкриттям для мене стали складні велосипеди. І коли по роботі або з цікавості я опинявся в самих різних куточках країни, то як правило брав собою складаний велосипед. Точно таке ж почуття Свободи, перший раз пережите мною в Києві, щоразу відвідувало мене кожен раз, коли я починав крутити педалі по просторах країни.

Зв’язок з життям що кипіло навколо мене відчувалося куди більш чітко, ніж якби я був за кермом автомобіля. Я міг зупинитися, де мені хотілося і коли мені цього хотілося. А в містах часто, а точніше навіть дуже часто, я добирався з однієї точки в іншу швидше, ніж це було б на таксі; мене не сковували рамки встановленого маршруту.

Наснага і бадьорість поверталися до мене кожен раз, як тільки міська суєта проносилася повз, залишаючись позаду мене в галасливих і запилених містах. Бадьорість та наснага стали моїм “наркотиком”.

Читать статью на русском

Поділитися цим записом

Коментарі (2)

  • Korman Відповісти

    Слушайте, сколько у вас этих историй про то как вы приобщились к велосипедному движению?)

    Thursday October 1st, 2015 at 15:54
    • hobo Відповісти

      Так у нас несколько разных людей пишут – вот каждый свою историю и рассказывает -) просто публикуется часто под одним никнеймом.. – организационная неразбериха)

      Tuesday October 6th, 2015 at 23:08

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутися